24 липня 2015 р. у Бродах відбувся десятий по рахунку науковий семінарій «Ольжині читання». Ініціатором та основним організатором щорічного проведення заходу є львівський історик Ігор Мицько. Він, окрім іншого, - автор цікавої гіпотези про народження святої рівноапостольної княгині Ольги на землях сучасної Бродівщини. Після семінарію пан Ігор люб’язно погодився відповісти на кілька запитань.

  •  Пане Ігорю, для початку, якщо можна, дуже коротко викладіть суть своєї гіпотези? Отже, славнозвісна свята рівноапостольна княгиня Ольга була донькою Олега Віщого і народилась у давньоукраїнському Пліснеську (сучасних Підгірцях на Бродівщині).

     У нашому найдавнішому літописі «Повісті временних літ» говориться про те, що після возмужання Ігоря князь Олег привів йому жінку з «Плескова». Російська традиція бачить в цьому місті російський Псков, болгарські дослідники – Пліску, столицю їхньої давньої держави. На мою ж думку, в дійсності йшлося про Пліснеськ, хутір біля сучасних Підгорець. Він у Х ст. був одним з найбільших городів Європи. З його більше ніж 200 га площі не могли конкурувати Київ чи Краків, на той час маленькі поселення на декількох гектарах. Вивчення переказів про оборону Пліснеська київською княгинею Ольгою, даних археології, свідчень давніх арабських географів і створило наукову підставу для гіпотези про цей град як столицю володінь князя Олега та народження тут його доньки Ольги. Детальніше з суттю цих гіпотез можна ознайомитись у моїх статтях, які розміщено на сайті «На межі територій та епох».

  • Якщо можна, розкажіть про історію появи Вашої гіпотези. Як вона з’явилась на світ?

Насамперед про Провидіння. Мій батько Зіновій у 1940-х рр. працював адвокатом в Олеську. Знаючи про його любов до давньої історії, можу припустити, що він відвідував і славнозвісне Пліснеське городище. І не виключено, що під впливом тамтешньої легенди про київську княгиню Ольгу та її бояр Ігоря та Ростислава я і отримав свої два імени – Ігор та Святослав. Перше на честь чоловіка княгині, друге – на честь їх сина. Бо ім’я Ігор у ті часи ще не було поширеним серед традиційних галицьких родин.

Щодо гіпотези. Я довго займався дослідженням історії культури України другої половини ХVІ ст. – першої третини ХVІІ ст., зокрема, біографією друкаря Івана Федоровича (†1583), діяльністю Острозької академії (1576–1636). Одного разу, знічев’я, переглядаючи підручник з історії середніх віків, звернув увагу на дату: 981– рік смерті чеського можновладця Славніка. Пригадалося, що саме тоді в нашому найдавнішому літописі «Повісті временних літ» описано відвоювання у поляків Володимиром Святославовичем Волині та Галичини. Співставивши дати та події, довів, що тоді ніякого походу правителя Руси не було. Його придумали укладачі «Повісти». Насправді ж того року Володимир одружився із вдовою Славніка Аділлю.

Зацікавившись цим питанням, «поринув» у княжі часи. Не міг оминути і Підгорець. З ними пов’язані сентиментальні спомини про відпочинок там у дядька, б. п. Василя Дурняка.

Розроблена гіпотеза потребувала матеріалізації, тобто публікацій. Свого часу вісім років пропрацював у Львівській картинній галереї, під керівництвом б.п. Бориса Возницького. Одного разу в 2005 р. зайшов до нього розповісти про свою гіпотезу. І чи це не Провидіння – саме тоді до галереї принесли рідкісну для Галичини ікону св. Ольги.

Ця Велика Людина відразу пристала на пропозицію проводити щорічні наукові семінарії у Пліснеську, друкувати їх матеріали. Тоді ж було визначено і тематику наших зустрічей: біографія святої Ольги, початки України-Руси, історія Олеська, Підгорець, Золочева, в замках яких Львівська галерея мистецтв має свої філії. Згодом, завдяки Дмитрові Чоботові, почали розробляти і бродівські сюжети.

А у самих Бродах Десяті «Ольжині читання» відбулися 24  липня цього року. Однак, можливо, через те, що ми його проводили не на Пліснеську, княжна помстилась (як то іноді бува з жінками). Друга та третя години семінарію транслювались через Інтернет без звуку. Добре, що ми потім не пішли у баню. Бо свого часу княгиня спалила у лазні невгодних їй деревлянських послів. Це, звичайно ж, жарт…

  • Чи можна стверджувати, що на сьогодні назріла потреба в концептуальному перегляді нашої ранньої історії?

Без сумніву, і це, значною мірою, завдяки науковому доробку львів’янина Юрія Диби, зокрема, його сенсаційній книзі «Батьківщина Святого Володимира» (Львів, 2014).  У ній виявлено малу батьківщину князя св. Володимира – с. Будятичі на Волині. Спростовано твердження про започаткування Руської держави у Новґараді в ІХ ст. та повернено першість у цьому питанні Києву. Доказано, що в українських колядках про Маланку та Василя йдеться про св. Володимира та його матір Малушу. Тепер українці знатимуть, що прославляючи Рождество, вони згадують і Хрестителя Руси, його матір-чехиню.

Надзвичайно важливою є доповідь Диби на цьогорічних «Ольжиних читаннях». Він доводить, що початкова Русь кінця ІХ ст. – це давня територія України від Чернігова до Карпат. На початку ХІV ст. такою ж була Руська держава короля Юрія зі столицею у Львові. Тоді ж ці землі у грецьких церковних джерелах іменувались Малою Руссю, тобто, первинною, головною. Інедарма славетний Богдан Хмельницький також бачив нашу державу від Сіверщини до ріки Вісли. 

  • Олег (за вашою версією батько княгині Ольги) був варягом. Якими шляхами, на Вашу думку, варяги проникали у наші землі?

Потрібно наголосити на тому, що в наших землях осідали варяги-данці, на противагу ворогуючим із ними шведам, які засновували свої факторії на угро-фінських / пізніших російських територіях. Як довів Юрій Диба, спершу нормани до нас потрапляли через Віслу та Буг, дещо пізніше – з півночі, через Двіну та білоруські землі.

  • Деякі історики та археологи, зокрема, дослідник Пліснеського археологічного комплексу, директор Інституту археології ЛНУ ім. Івана Франка Михайло Филипчук, категорично заперечують вірогідність Ваших тез…

Україна – демократична країна…

  • А що кажуть російські історики? Вони ж звикли пов’язувати походження княгині Ольги з Псковом. 

Їм важко позбутись байок «Повісті временних літ» та їхніх пізніших літописів.

  • Які подальші плани після ювілейних «Ольжиних читаннь»?

Опублікувати матеріали на львівському сайті «Збруч» та на бродівському «На межі територій та епох»; дожити до наступного року, до дня пам’яти святої рівноапостольної Ольги та провести наступні, одинадцяті читання.

  • Чи згодні Ви з тим, що Ваша гіпотеза про князювання Олега у Пліснеську та народження там княгині Ольги, може бути додатковим потужним стимулом у залученні туристів та, загалом, для розвитку Підгорець і прилеглих територій? Якщо так, то що, на Вашу думку, для цього потрібно зробити?

Підгірці включені до «Золотої підкови» Львівщини і туди, по дорозі із Олеського замку до Золочівського, приїжджає багато екскурсій. Однак не багато з них відвідує Пліснеськ, ще менше дізнається про те, що тут народилася свята Ольга. Допоки на городищі не організовано відповідного рівня заповідник, експозиція про княгиню могла б діяти у Підгорецькому замку, принаймні у вигляді високоякісної фотовиставки. І, звичайно ж, знайти меценатів для видання моєї книжки про князя Олега та князівну Ольга.

Розмовляв Володимир Булишин

 

Під час Десятих «Ольжиних  читань»  (зліва направо): Володимир Булишин, Ігор Мицько, Юрій Диба. Фото Володимира Ящука.

Телевізійний сюжет ТРК «Броди» про Десяті «Ольжині читання» дивіться тут.

Текстовий матеріал Володимира Ящука «Княгиня Ольга і князь Володимир – наші земляки» з сайту «Радивилів.Info» дивіться тут.

29 липня 2015 року

Всі права застережено. © 2016 Пліснеськ - батьківщина княгині Ольги